обогащение словарного запаса ребенка, т. к. ему приходится запоминать новые слова (коллаж, мозаика, макраме, барельеф, горельеф, орнамент

работа с текстами для создания образа, реализуемого в изделии

поиск (проверка) необходимой информации в словарях, каталоге библиотеки

Пословицы и поговорки об одежде, труде, афоризмы

http://letter.com.ua/aphorism/clothes2.php - афоризмы про одежду

http://posloviz.ru/category/odezhda/  -  пословицы об одежде

http://slovko.ru/posts/ob-odezhde - пословицы и поговорки об одежде, труде

Вышивка, национальная одежда, рушники

Дмитро Павличка

Два кольори
Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами,-
Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,
Червоними i чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мене водило в безвiстi життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги.

Менi вiйнула в очi сивина,
Та я нiчого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому

Малышко А. 

«Рiдна мати моя»

Рідна мати моя, ти ночей не доспала.
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Я сладко изнемог от тишины и снов,
От скуки медленной и песен неумелых,
Мне любы петухи на полотенцах белых
И копоть древняя суровых образов.
Под жаркий шорох мух проходит день за днем,
Благочестивейшим исполненный смиреньем,
Бормочет перепел под низким потолком,
Да пахнет в праздники малиновым вареньем.
А по ночам томит гусиный нежный пух,
Лампада душная мучительно мигает,
И, шею вытянув, протяжно запевает
На полотенце вышитый петух.
Так мне, о господи, ты скромный дал приют,
Под кровом благостным, не знающим волненья,
Где дни тяжелые, как с ложечки варенье,
Густыми каплями текут, текут, текут.

Эдуард Багрицкий

http://www.liveinternet.ru/users/veilchen/post129633752/

Ігор Калинець "Писанки"

Виводить мама дивним писачком,

по білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках,

із цибулиним золотим узваром,

з настоями на травах і корі,

на веснянім і на осіннім зіллі –

і писанка оранжево горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім соці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень,

мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій

на білі колискові оболоні...

Котились писанками ізгори

ясні сонця у мамині долоні.

При изучении темы «Мягкие игрушки»

Басня крылова «Квартет»

Проказница-Мартышка,
                       Осел,
                       Козел
             Да косолапый Мишка
             Затеяли сыграть Квартет.
Достали нот, баса, альта, две скрипки
      И сели на лужок под липки,-
      Пленять своим искусством свет.
Ударили в смычки, дерут, а толку нет.
"Стой, братцы, стой! - кричит Мартышка. -
                                                                     Погодите!
Как музыке идти? Ведь вы не так сидите.
Ты с басом, Мишенька, садись против альта,
            Я, прима, сяду против вторы;
       Тогда пойдет уж музыка не та:
           У нас запляшут лес и горы!"
           Расселись, начали Квартет;
           Он все-таки на лад нейдет.
           "Постойте ж, я сыскал секрет?-
       Кричит Осел,- мы, верно, уж поладим,
           Коль рядом сядем".
Послушались Осла: уселись чинно в ряд;
      А все-таки Квартет нейдет на лад.
Вот пуще прежнего пошли у них разборы
                       И споры,
              Кому и как сидеть.
Случилось Соловью на шум их прилететь.
Тут с просьбой все к нему, чтоб их решить сомненье.
"Пожалуй,- говорят,- возьми на час терпенье,
Чтобы Квартет в порядок наш привесть:
И ноты есть у нас, и инструменты есть,
              Скажи лишь, как нам сесть!" -
"Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье
            И уши ваших понежней,-
            Им отвечает Соловей,-
            А вы, друзья, как ни садитесь;
            Всё в музыканты не годитесь".