Компетентністний підхід – це підхід, що акцентує увагу на результатах освіти, які визнаються вагомими за межами системи освіти, висуває на перше місце не інформованість людини, а її вміння розв’язувати практичні проблеми. Переважна більшість учених переконані, що перехід до компетентністного підходу означає забезпечення спроможності випускника вищого навчального закладу відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного вирішення життєвих проблем, пошуку свого „Я” у професії, у соціальній структурі. Будуючи навчальний процес на компетентністній основі, слід визначити цілі освіти з урахуванням вимог ринку праці до характеру і рівня підготовки майбутніх фахівців, а також виробити нові підходи до відбору та структурування змісту навчання, обґрунтування педагогічних технологій, які дають гарантований результат. Компетентністний підхід спрямований на формування в людини набору компетентностей. компетентність” розглядається або як здатність результативно діяти, ефективно розв’язувати проблему, застосовувати знання у нестандартній ситуації, або як спроможність фахівця кваліфіковано виконувати завдання чи роботу. Компетентність - результат освіти, що дозволяє особистості комфортно й ефективно діяти у навколишньому середовищі, успішно розв’язуючи завдання, які перед нею постають.

Компетентнісний підхід означає спрямованість навчально-виховного процесу на формування та розвиток предметних та ключових компетентностей. Перехід до компетентнісного підходу означає:

переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі;
зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях;
розвиток особистісних якостей учнів;
здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті, а не тільки наявність в учнів внутрішньої організації знань;
зміну уявлення про оцінювання, результати навчальної діяльності, які розглядаються як особисті якості учнів;
відмову від перевірки рівня засвоєння великого обсягу навчального матеріалу на формальному, репродуктивному рівні;
відмову від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання, а формування у школярів передусім ті знання, які є необхідними для виконання практичних завдань;
поглиблення диференціації навчання, особливо профільного, тобто відмова від засвоєння всіма учнями знань і вмінь, що є базовими лише для професійної освіти певного профілю.