Якісно підготовлений план-конспект уроку – необхідна умова високого рівня навчальної роботи учителя, оскільки скласти такий план можливо лише в результаті ретельної підготовки та обмірковування кожного елементу уроку.

      У підготовці учителя до уроку виділяють роботу організаційного та методичного характеру.

      Цілком очевидно, що знання та уміння   учителя повинні бути значно більш широкими та глибокими, ніж це вимагається від учнів. Учитель має бути підготовленим до відповіді на запитання, які виходять за межі навчальної програми. Йому також необхідно володіти відповідними професійними навичками.

      Методична підготовка учителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель проглядає посібники для учнів, щоб враховувати цей матеріал під час викладення нових відомостей.

      Велике значення для підготовки учителя до уроку має ознайомлення з методичною літературою, в якій узагальнено досвід провідних загальноосвітніх закладів. В методичній літературі даються методичні рекомендації з побудови навчального процесу, підбору навчальних завдань, наочності та багатьох інших питань. Провідні учителі слідкують за новинками методичної літератури, вивчають пропоновані в них рекомендації і впроваджують їх у навчальну практику своєї роботи.

      Не менш важливо вивчати досвід інших учителів. Одним педагогам вдається краще формувати в учнів графічні поняття з певної теми навчальної програми, іншим – розв’язувати різного роду завдання, третім – раціонально поєднувати різні форми роботи на уроці тощо. Методичні об’єднання організовують відкриті заняття, заслуховують на своїх засіданнях окремих учителів. Відвідування показових уроків трудового навчання є однією з форм методичної підготовки учителя до уроку.

      Необхідно зазначити, що аналіз помилок учнів займає важливе місце у підготовці учителя до уроку. Досвід показує, що на виправлення помилок школярів витрачається до 10% навчального часу. Помилки в учнів можуть виникати з різних причин. Іноді внаслідок тих неточностей, які допускає учитель у процесі підготовки до уроку. Іноді причиною є неуважність самого учня, коли він  слідкував за поясненнями учителя. Помилки можуть виникати і з об’єктивних причин. Так, наприклад учні можуть погано сприймати той матеріал, який є непосильним для даної вікової категорії дітей.  Завдання учителя полягає в першу чергу у попередженні цих помилок. Очевидним також є те, що він може справитись із цим завданням, якщо йому добре відомі причини внаслідок яких виникають помилки. Тому учитель систематично аналізує помилки, які допускають школярі та шукає методичні підходи для усунення цих причин.   Знаючи з досвіду минулих років, під час вивчення яких тем учнями допускаються помилки,  і який їх характер учитель планує профілактичні заходи для їх попередження, вносить відповідні зміни до змісту інструктування практичних робіт тощо.

Підготовка учителя до уроку завершується написанням плану-конспекту.

Універсальної, жорсткої струк­тури уроку, придатної для всіх випадків організації трудового навчання, бути не може. Однак, зрозуміло, що урок не будуєть­ся стихійно, хоча досвідчений учитель нерідко імпровізує, як­що цього вимагають обставини. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, пере­дусім, залежить від мети, типу і змісту. Тому для трудового на­вчання характерна багатоваріантність структури уроків.

Наприклад, комбінований урок нерідко будується за жорс­ткою схемою: 1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 2) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 3) вивчен­ня нового матеріалу; 4) первин­не закріплення; 5) практична робота; 6) підбиття підсумків. Чи завжди доцільна така побудова уроку? В одних випадках вона буде оптимальною, а в інших повна послідовність усіх етапів буде недоречною.

На основі освітньої ме­ти встановлюється тип уроку, його структура, а відповідно від цього залежать методи його про­ведення. Тому найбільш пошире­ною у педагогічній теорії й прак­тиці є класифікація уроків за ос­новною дидактичною метою за­нять. Висувається багато варіантів класифікації за цією ознакою, що відрізняються формулюван­нями окремих типів уроків. Ми пропонуємо такий варіант даної типології: 1) урок засвоєння но­вих знань; 2) урок формування умінь та навичок; 3) урок ком­плексного застосування знань, умінь та навичок; 4) урок уза­гальнення і систематизації знань; 5) урок перевірки, оцінювання й корекції знань, умінь та нави­чок; 6) комбінований урок.

На основі такої класифікації чіткіше можна усвідомити ознаки системи уроків: 1) цілеспрямованість на засвоєння кінцевих результатів навчання з даної теми; 2) наступність між уроками; 3) відповідність послідовності й змісту уроків логіці засвоєння даного матеріалу; 4) неперервність впливу на знання, вміння й навички, що формуються; 5) рівномірність розподілу в межах системи уроків трудових завдань різного цільового призначення, технічних засобів навчання, засобів мотиваційного і розвивального стимулювання.

Щоб забезпечити ціліс­ність навчально-виховного процесу на уроках трудового навчання, необхідно застосовувати всі перераховані вище типи уроків. Це особливо важливо під час впро­вадження нових програм з тру­дового навчання, де можуть бу­ти й уроки засвоєння знань, коли учні розробляють і обґрунтовують творчий проект, визначають його економічні, еко­логічні та інші характеристики, а також уроки формування практичних умінь і навичок, де йде процес розроблення власної конструкції, виготовлення виробу і т.д.

Для формування умінь твор­чо застосовувати знання, умін­ня та навички у комплексі, що дуже важливо під час розробки творчих проектів, виділяються уроки застосу­вання знань, умінь і навичок. Такий тип уроків також характерний і під час виконання різних лабо­раторно-практичних робіт.

Наприклад, учні під час занять у майстерні опанували технологію обробки деревини пилянням, струганням, свердлін­ням. Необхідно навчити їх засто­совувати ці навички в комплек­сі. Це можливо тільки на спеці­альному уроці застосування знань, що має свої конкретні завдання і специфічну структуру.

Урок узагальнення й систе­матизації має основну дидактич­ну мету — приведення засвоєних учнями понять у струнку систе­му, що передбачає розкриття й засвоєння зв'язків і відносин між її елементами. Кінцевим резуль­татом засвоєння таких систем знань є свідоме оволодіння ос­новними теоріями і провідними ідеями навчального предмета, ос­новами відповідної галузі науки.

До комбінованих у запропо­нованій нами типології ми від­носимо такі уроки, на яких став­ляться і реалізуються дві чи кілька рівноцінних дидактичних ці­лей; наприклад, засвоєння знань і застосування їх учнями, засво­єння знань і формування умінь і навичок застосування їх у нестан­дартних умовах. Подібних ком­бінацій може бути багато. Ком­бінований урок — досить таки по­ширений тип уроку трудового навчання.

Урок засвоєння нових знань має таку структуру: 1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 2) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 3) вивчен­ня нового матеріалу; 4) первин­не закріплення, 5) підбиття підсумків.

Урок формування практичних умінь і навичок передбачає наступну послідовність його проведення: 1) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 2)актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 3) практична робота; 4) підбиття підсумків.

Вкажемо на основні структурні елементи плану-конспекту:

Тема уроку (визначається відповідно до змісту навчальної програми)

Мета уроку ( визначається відповідно до теми уроку, кінцевого результату теми програми, що у навчальній програмі відображено у змісті практичної роботи. В загальному випадку мета може бути триєдиною: навчальна, розвиваюча і виховна. Навчальна повідомляється учням. На її основі учитель формує завдання уроку)

Об’єкт навчальної праці (це предмет, який досліджують, або над яким працюють учні на даному уроці. Відповідно до обєкту навчальної праці визначають зміст практичної роботи).

Обладнання (обладнання визначають відповідно до завдань і змісту практичної роботи).

Тип уроку (тип уроку визначається відповідно до головної навчальної мети).

Орієнтовний план і методи проведення уроку

І.Організаційна частина ( хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку  ( хв)

V. Вивчення  нового матеріалу ( хв)

VI. Практична робота ( хв)

VII. Підсумок уроку ( хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

      Мета цього етапу – підготувати клас емоційно та психологічно до уроку за короткий проміжок часу через виконання нескладних заходів, наприклад:

• знайомство з класом;
• перевірка присутніх;
• призначення чергових.

З точки зору педагогічної майстерності на даному етапі від учителя вимагається емоційність, чіткість, швидкість.  Не варто на довгий час зупинятись на порушниках дисципліни, вдаватись до тривалих «нотацій». Решта класу буде нудьгувати, знижується темп уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

      Мета цього етапу – активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу  настає тоді, коли  вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і,  таким чином, підводить їх до теми уроку.  Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є те, що говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку.

     Найбільш проста схема, за якою проводять даний етап уроку має такий вигляд: методом бесіди з’ясовують питання, які є опорними для життєвого досвіду учнів і мають логічний звзяок з темою уроку (це можуть бути запитання про найпоширеніші об’єкти, які учні бачили, і про які їм пояснювали батьки або учитель в початковій школі: машина, техніка, праця, робітник, електрика,  виробництво тощо). Учителю необхідно так поставити запитання, щоб учні їх розуміли і могли пояснити. Далі виклад матеріалу здійснюють спираючись на відповіді учнів. Лише тоді  можна вести мову про наявність на уроці правильно проведеної актуалізації опорних знань.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

      Мета цього етапу – зафіксувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми уроку. Учні повинні зрозуміти що вони будуть робити і для чого? З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

      Мотивація пов’язана з темою уроку і після її обговорення часто стає своєрідним «місточком» для повідомлення теми, мети і завдань уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку 

      Мета цього етапу – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, і за що їх будуть оцінювати напри кінець  цього уроку або заняття.

      Повідомляють лише навчальну мету уроку. На основі оголошеної мети формулюють завдання. Формулювання завдань повинно відповідати таким вимогам:

1.Висвітлювати діяльність учнів, а не вчителя.

2.Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку.

3.Бути короткими, ясними і абсолютно зрозумілими для учнів.

Записуючи завдання в конспекті учитель формулює їх для учнів, наприклад:

• пояснювати поняття про технологію, техніку;
• називати основні види технологічної діяльності;
• вміти дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в майстерні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом

Цей етап уроку в конспекті учителя відображається відповідно до плану, який відповідає визначеним завданням.  Як правило, досвідчені учителі відображають в конспекті лише той матеріал, який учням  необхідно записати в зошит.

VI. Практична робота

Тут необхідно уточнити практичне завдання, яке повинні виконати учні. Тому в цьому місці плану-конспекту повинен бути зміст завдання та його розв'язок (у вигляді креслення, схеми, послідовності виконання операцій тощо). З кращого досвіду учителів трудового навчання відомо, що учителю необхідно до початку уроку власноруч виконати завдання, яке будуть виконувати учні на уроці. Це дає змогу більш раціонально спланувати практичну частину чи відповідний тип уроку, зміст інструктажів тощо.

6.1 Вступний інструктаж

В даній частині уроку учитель вказує на безпеку праці під час користування інструментами, акцентує увагу на тих складових операції, які забезпечують якість її виконання.

6.2 Поточний інструктаж

Проводиться у тому випадку коли є потреба зупинити роботу і звернути увагу учнів на системні порушення технологічного процесу, правил безпеки тощо.

6.3 Заключний інструктаж

Звертають увагу на  допущені помилки та шляхи їх пдолання тощо.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія. Мета цього етапу – встановити зв'язок між тим, що вже відомо або виготовлено, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, щоб реалізувати проект.  У цій частині учитель через продумані наперед запитання з’ясовує:

• зміст виконаної учнями роботи;
• учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на початку уроку;
• чому отримали саме такий результат а не інший?
• що потрібно змінити для успішної реалізації проекту?
• скласти подальший план дій для реалізації проекту

7.2 Домашнє завдання.