Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю, відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого «Я» як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію..
У сучасних умовах навчання з урахуванням прогресивних підходів (компетентнісного, особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнічного, соціокультурного) важливо дбати щоб було передбачено:
а) забезпечення мотивації (створення проблемної ситуації, з’ясування необхідності набутих умінь під час виконання завдань на уроці для подальшого навчання, майбутньої трудової діяльності тощо, активізація опорних знань і вмінь учнів);
б) представлення теми й очікуваних навчальних результатів;
в) презентація необхідної для учнів інформації;
г) забезпечення виконання системи вправ і завдань, спрямованої на формування мовних, комунікативних, соціокультурних і оргдіяльнісних умінь;
ґ) оцінювання результатів уроку, підбиття його підсумків, коригування набутих умінь і навичок, визначення нових тем (проблем) для їх розв’язання, складання плану подальшої роботи тощо.
Дуже важливо формувати в учнів
креативну компетентність — здатність до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання навчальних завдань тощо;
інтелектуальну компетентність, яка передбачає здатність школярів працювати з різноманітною інформацією, уміння застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях тощо.
Важливу роль у цьому відіграють різнорівневі завдання з комунікативною метою, якими має бути передбачене диференційоване навчання української мови й мовлення, яке сприяє розвиткові індивідуальних нахилів, здібностей учнів, розширенню їхніх пізнавальних і креативних можливостей.
до важливих завдань навчання природничим дисциплінам учнів основної й старшої школи на сучасному етапі розвитку мовної освіти відноситься:
1) урахування виняткової ролі природничих дисциплін в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина й потреби належною мірою оволодіти ними; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності школярів як громадян України в цій справі перед світовою спільнотою;
2) розвиток пізнавального інтересу до природничих дисциплін, вироблення в учнів здатності діставати задоволення від пізнання навколишнього світу, його законів та закономірностей;
3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, оволодіння сучасними методами оперування знаннями, уміннями використовувати сучасні інформаційні й комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми навчання та ін.);
4) забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо;
5) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власно себе та своїх здатностей;
6) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання їх у разі назрівання; розвиток в учнів уміння вести діалог, висловлювати власні думки й переконливо аргументувати їх;
7) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення природничих наук з використанням різних, також спираючись на історичні дані;
8) урахування компетентнісного підходу до навчання природничим дисциплінам, за якого забезпечується результат навчання, а не нарощування обсягу змісту;
9) забезпечення особистішої значущості для кожного школяра здобутих знань і набутих умінь та навичок з природничих наук, усебічний розвиток особистості, її нахилів, здібностей і талантів;
10) формування в учнів потреби в удосконаленні власнихзнань впродовж усього життя.
У цій програмі взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності в різноманітних сферах життя суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української мови, визначено стратегічні напрями (змістові лінії: мовна, мовленнєва, соціокультурна, діяльнісна) й основоположні дидактичні принципи: взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку; демократизації і гуманізації; особистісної орієнтації: комунікативно-діяльнісний; органічного поєднання навчання мови й мовлення; здійснення поліфункціональності української мови у процесі навчання; практичної спрямованості навчання, які покладено в основу побудови змісту базових програм з української мови для учнів 8-9 класів.
- У старшій школі дуже важливо врахувати нахили, здібності учнів і створювати умови для навчання за обраним профілем. Здійснюється така підготовка у формі реалізаціїкурсів за вибором і факультативів, поглибленого вивчення окремих предметів, зокрема української мови, на диференційованій основі, що дає змогу максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявляти їхні інтереси й нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньо-класна, курси за вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно зорієнтованого навчання, усвідомлення учнями своїх інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах діяльності.
- Курси за вибором в старших класах мають забезпечити індивідуальні інтереси кожного учня: поглиблене та розширене вивчення профільних предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтація на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії. Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.
Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила появаінформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо.
Використання комп’ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп’ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес удосконалення правописних умінь і навичок і зростає його ефективність.Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю й відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь і навичок школярів.
У даний час кількість інформації, потрібної сучасній людині, інтенсивно збільшується з кожним днем. Тому на сьогодні головним завданням школи, особливо для реалізації задач профільної освіти, є не передача певних знань, а навчання уміння їх здобувати. Суттєву допомогу щодо формування в школярів загальнонавчальних умінь і навичок, ключових компетенцій можуть надати інформаційно-комунікативні технології, які активно впроваджуються в сучасній школі. Використання мережі Інтернет в освітньому процесі зумовлює впровадження нових тенденцій в організації навчання — широке застосування інформаційних технологій, орієнтованих не лише на роботу в класі — роботу вчителя з учнями, а й на самостійну роботу учня як у класі, так і за його межами; застосування дистанційних форм навчання.
Плануючиреалізаціюзміступрограми у навчальномупроцесі, учителю доцільноструктуруватинавчальнийматеріал на смислові блоки та визначити до кожного з них навчальнізадачі. Навчальнізадачісвоїмзмістоммаютьпрограмуватирізний характер діяльностіучнів: дії за зразком; пошук нового засобамивстановленнязв’язківіззасвоєнимраніше; проблемнізадачі, щостворюютьпротиріччя, яке можнаподолативдаючись до дослідження; засвоєння нового способу діяльностітощо. Засобаминавчальнихзавдань учитель повинен спрямовуватизусилляучнів не тільки на відтвореннязнань та умінь у типовійситуації, а йвчитизастосовуватиїх у дещозмінених та нестандартнихситуаціях, порівнюватиоб’єкти та процеси, пояснюватисутність та роль процесівжиттєдіяльності, висловлювативласну думку, виявлятиставлення до предмета вивчення, узагальнюватинавчальнийматеріал, робитивисновки, застосовуватизнання у практичнійдіяльності.
|